- Звичайно, немає. Хоча такої думки дотримуються не тільки співробітники органів. Подумайте, як звичайний карний злочинець міг зробити три втечі? Із залу суду, і навіть з «Матроської тиші»? Справедливості ради треба сказати, що є багато людей, яких теж можна віднести до кілерів першого ряду, але про них мало хто знає, тому що всі вважають за краще приводити в приклад Солоника. Цьому є пояснення - адже він вже мертвий, а інші ще живі. До речі, вбивця Солоникасаша Солдат (Олександр Пустовалов - прим. редакції), потрапивши в камеру з одним моїм клієнтом, передав через нього прохання. Виявилось, що Пустовалов просить, щоб я теж про нього книгу написав, у нього, мовляв, теж 35 вбивств.
- І скільки йому дали?
- 20 років, здається. Він ще і із слідством співробітничає, здає всіх «ореховськіх», його, природно, охороняють. Але ви ж розумієте, є якісь моральні принципи. Писати про нього я не буду. А про Солоника я написав книгу не просто так. Річ у тому, що була серйозна загроза моєму життю, і я вирішив у такий спосіб себе забезпечити.
- Яким чином?
- Після втечі Солоника з «Матроської тиші» я опинився між правоохоронними органами і кримінальними структурами. Одні мене допитували, влаштовували обшуки і звинувачували в співучасті у втечі, а інші збиралися мстити нібито за допомогу засудженому кілерові. Після цього мені довелося на якийсь час перестати займатися адвокатською практикою і почати писати книгу, щоб про цю історію стало відомо. Переслідування припинилися.
- З чийого боку?
- З боку правоохоронних органів. Тому що в кримінальному світі швидко зрозуміли, що у мене така професія, і вбивати адвоката за те, що він виконує свою роботу, не можна.
- В більшості ваших книг відкритий фінал, і у читача залишається сумнів: загинула людина насправді, або смерть - всього лише інсценування? Ви вважаєте, що хтось з відомих кримінальних авторитетів, що вважаються загиблими, до цих пір живий? Наприклад, Сильвестр?
- Сильвестр (Сергій Тимофіїв, лідер ореховськой злочинного угрупування, підірваний в своєму автомобілі в 1994 році - прим. редакції), звичайно, загинув. Річ у тому, що коли я написав першу книгу про Сильвестра, захотілося продовжити тему, тим паче, що матеріалу залишалося ще дуже багато. Та і багато людей, що особисто знали Сильвестра, при зустрічі зі мною говорили: «А ти не все написав, ми можемо ще ось що розповісти.» Отже можете рахувати версію про те, що Сильвестр живий, літературним прийомом.
0 Відгуків на “Літопис кримінального миру”
Залишити відгук